Війна в Нагірному Карабаху - Азербайджан проти Вірменії - Що робитиме Росія
4.1 C
Киев
24.11.2020
Новини світу

Війна в Нагірному Карабаху — Азербайджан проти Вірменії — Що робитиме Росія

Війна в Нагірному Карабаху - Азербайджан проти Вірменії - Що робитиме Росія



Фото: Getty images

28 вересня президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив про необхідність негайно «покінчити з окупацією Вірменією територій Азербайджану». Про взаємні обстріли в районі невизнаного Нагірного Карабаху, якого підтримує Вірменія, інформація з’явилася днем раніше. Конфлікт між Баку та Єреваном за частину території почався ще в 1987 році. Зараз Reuters пише, що Туреччина перекидає в Азербайджан сирійських найманців; російські ЗМІ — що російські ПВК «допоможуть» Єревану. Обидві країни-учасниці конфлікту оголосили про мобілізацію, діляться кадрами підбитої ворожої техніки і заперечують свої жертви.

Кремль буде уникати конфронтації до останнього, але в разі затяжної війни йому доведеться прийняти чиюсь сторону. Швидше за все, усе закінчиться тим, що президент Туреччини Реджеп Ердоган і президент Росії Володимир Путін зустрінуться та поділять чужі кордони, розповів «Апострофу» російський військовий оглядач ОЛЕКСАНДР ГОЛЬЦ.

— Відразу поставлю, напевно, головне питання. Чи свідчить ситуація, що склалася, про те, що такі конфлікти, як в Нагірному Карабаху, Молдові, Грузії, Україні є нерозв’язними? Або що вони не мають мирного вирішення?

— Ні. Це означає, що такі конфлікти найважче розв’язати — це по-перше. А по-друге, потрібна наявність доброї волі з обох сторін, аби вирішити конфлікт.

Ну ось дивіться. Нещодавно вдалося досягти прогресу у відносинах між владою Сербії та Косово, повільно, але впевнено рухається кіпрський процес.

Загалом, є два магістральних шляхи для вирішення територіальних суперечок. Перший — це запропонувати учасникам конфлікту стати учасниками певної «зонтичної» структури. Або дати їм надію, що коли вони вирішать цей конфлікт, вони стануть її членами. Коли вони стають членами об’єднавчої структури, наприклад ЄС, питання про суверенітет вже не стоїть так гостро.

Другий варіант — через окреме рішення Радбезу ООН вводити особливий режим автономії для тієї чи іншої території з окремими гарантіями Ради безпеки.

Але будемо відвертими, потрібен і час, і добра воля, щоб сторони виявилися готовими до вирішення конфлікту. Поки нічого подібного ми не бачимо.

— Чи правильно вважати, що Туреччина має більше преференцій в конфлікті, а Росія не втручається, бо їй зараз не вигідно?

— Не зовсім так. Туреччині зараз простіше проводити свою політику, тому що вона ясно формулює, що цілком та повністю знаходиться на стороні Азербайджану. Росії складніше, тому що вона намагається всі ці роки зберігати певний баланс сил і утримувати сторони від спроби вирішити проблему військовим шляхом. Власне, під егідою Росії з’явилася військова угода 1994 року.

Як ви вважаєте, чи можливо, що Кремль почне перекидання своїх ПВК в зону конфлікту? Про це пишуть в російських ЗМІ.

— Щоби зробити що? Воювати за одну зі сторін? Я не думаю, що це можливо. Ну, а дурниць всяких написати можна.

— Ну, а поставляти в Нагорний Карабах техніку та людей?

— Поки я не бачу прецедентів і не бачу сенсу. Якщо війна затягнеться, то Кремль стане перед дуже неприємним вибором. Він постачав зброю Вірменії, продавав її Азербайджану. Якщо війна затягнеться, то виникне питання про ремонт цієї складної військової техніки, відновлення, постачання боєприпасів. Кожна зі сторін, поза всяких сумнівів, пред’являтиме Росії свої вимоги, і в якийсь момент їй доведеться зробити вибір.

— Тобто, поки Росія не буде втручатися взагалі?

— Вона може здійснити миротворчу операцію з розведення сторін. Може зробити якусь операцію, в тому числі і з примусу до миру, за рішенням Ради безпеки ООН. Тільки для цього треба визначити спочатку, хто у нас є агресором. В даному випадку, це дуже нетривіальне завдання.

— Є думка, що Туреччина і Росія борються зараз за владу в регіоні. Як ви вважаєте, це правда?

— Я б так не сказав. Росія намагається проводити ту політику, яку вона проводила останні років 20. А Туреччина відчула якийсь новий імпульс в цій війні і, очевидно, бачить можливість для розширення свого впливу та проведення гео-пан-тюркістської політики з боку Анкари.

— Одна з версій, чому Туреччина вплуталася у війну в Сирії, — щоб захистити газопроводи, які мають значення для Анкари. Які тут інтереси? Чисто геополітичні?

— Туреччина вплуталася у війну в Сирії для того, щоб обмежити і стримувати курдів. Ось головне завдання. Тут же причини чисто ідеологічні — бажання посилити свій вплив на очевидно близьку за етнічним принципом країну.

— Є думка, що якщо Анкара і Москва вступлять в жорстку сутичку, Туреччина може перекрити протоки Босфор і Дарданелли — і тоді російські війська в Сирії залишаються без постачання по морю.

— Імплементація конвенції Монтре навряд чи буде мати місце (прийнятий в 1936 році документ, згідно з яким Туреччина отримує контроль над протоками між Чорним і Середземним морем, але може регулювати прохід будь-яких кораблів, якщо знаходиться в стані війни або вважає, що їй загрожує війна, — «Апостроф»).

Туреччина вже пробувала конфліктувати з Росією — і ми пам’ятаємо, чим це закінчилося. Туреччина дуже залежить від Росії економічно і зараз, коли відносини з союзниками по НАТО далекі від ідеальних, я думаю, не в інтересах Реджепа Ердогана конфліктувати з Росією. Я думаю, що, як і у випадку з Сирією, відбудеться зустріч Путіна та президента Туреччини, і вони, як діячі ХІХ століття, будуть ділити чужі кордони, як це було в Сирії.

— Також в Україні деякі політологи пишуть, що конфлікт між Туреччиною і Росією загострить тиск Анкари на Кремль, зокрема з питань Криму.

— Вибачте, але по-моєму, це все міркування пікейних жилетів (обивателі, що зображують із себе експертів в глобальних проблемах. Вираз походить з твору Ільфа і Петрова «Золоте теля». Сучасний аналог — » диванний експерт «, — «Апостроф»). Думаю, що цей конфлікт на Україну ніяк не вплине. Якщо Анкара буде воювати з Москвою, то виникне стільки проблем, що Україна буде десь на 125-му місці.

— Читав в соцмережах, що коронавірус став такою собі ширмою, за якою обертаються подібні військові операції, адже на конфлікти стали звертати менше уваги.

— Я думаю, що коли дорослі великі дядьки зайняті такою проблемою, як пандемія, з’являється можливість провернути дрібну операцію — логіка в цьому всьому приблизно така.

— Ну, це не дрібна операція. Спочатку було загострення на кордоні між Вірменією та Азербайджаном, зараз ось — Нагірний Карабах. Як вважаєте, чим закінчиться цей конфлікт і чи закінчиться він найближчим часом?

— Поки сказати важко. Тут є кілька важливих факторів. Перший — ми не знаємо завдання, які ставить перед собою країна, якій належить військова ініціатива. Схоже, що в даному випадку її виявляє Азербайджан. Ми не знаємо мети, які він перед собою ставить. Якщо вони хочуть потіснити вірменські сили в декількох прикордонних районах — це одна справа. Інше — якщо вони розраховують кардинально вирішити проблему Нагірного Карабаху. Якщо вони це зроблять, Азербайджан опиниться в міжнародному плані в доволі складному становищі.

Другий — ми не знаємо, які запаси озброєння у сторін, на скільки їм вистачить зброї і припасів. Все-таки, затяжна війна вимагає іншого накопичення зброї і припасів, ніж бліцкриг.

Третє — ми не знаємо ступеня мобілізаційної готовності. Обидві сторони оголосили мобілізацію. Подивимося, скільки людей вони зможуть виставити для ведення бойових дій.

Я думаю, це стане зрозуміло в найближчі 2-3 дні.

Джерело

Підписуйся на наш Telegram-канал, щоб першим бути в курсі усіх новин та подій — Підписатись

Залишити коментар