-10.8 C
Киев
07.02.2021
Новини світу

Пандемія коронавируса — Людство мчить назустріч катастрофі

Пандемія коронавируса - Людство мчить назустріч катастрофі



Фото: michaelmarder.org

Пандемія COVID-19 – це фактор, який прискорив вільне падіння людства. Зараз у світі спостерігається тенденція, коли кілька компаній прагнуть до повного контролю над людьми. Головна проблема полягає в тому, що сподівання людства повернутися до нормального життя після завершення пандемії не є виправданими. Про це «Апострофу» розповів Майкл Мардер — відомий на Заході експерт із екологічної філософії та екологічної думки, політичної теорії та феноменології, професор філософії Університету Країни Басків.

— Якої найбільшої втрати зазнав світ минулого року?

— Якщо ваше питання стосується пандемії COVID-19, то найбільшою втратою є численні людські життя, які обірвала пандемія. Економічні втрати ні в яке порівняння не йдуть з цим, в чому б там нас не переконували страхові компанії й інші фінустанови.

Разом з тим, жахливою втратою, яка не піддається обчисленню, є втрата людської душевної і фізичної близькості, можливостей торкатися, обійматися і цілуватися. Це необхідне для гарного самопочуття і фізичного здоров’я. Всі ці зв’язки через віртуальні мережі, які ми підтримуємо з нашими друзями і родинами, не можуть заповнити порожнечу, яку лишає по собі заборона на торкання.

— Якщо подивитися з іншого боку – яким було найбільше минулорічне досягнення?

— Мені не спадає на думку жодне позитивне колективне досягнення за 2020 рік. Коли пандемія лише почалася, було ясно, що люди не байдужі до долі своїх сусідів, а іноді й абсолютно чужих людей. По всьому світу люди робили невеликі добрі вчинки: скажімо, купували бакалію чи ліки сусідам літнього віку. Люди аплодували з балкона медикам і таким чином демонстрували свою вдячність персоналу лікарень, який взяв на себе основний тягар пандемії. Але альтруїзм та ентузіазм швидко згас і на зміну йому прийшли байдужість та навіть фаталізм.

Те ж саме стосується і довколишнього середовища. Різке скорочення мандрівок і активності в роботі підприємств через локдауни не внесло значного вкладу в покращення екологічної ситуації у світі. Повітря і вода очистилися – але суттєвіше те, що це лише тимчасове явище. Більше того – маси неперероблених і непридатних до переробки засобів захисту, як то маски, рукавички, одноразові захисні костюми, наводняють природу.

— Тобто, через пандемію людство скоріше зробило крок назад, ніж уперед?

— Перед тим, як говорити про кроки вперед чи назад, розберімося в тому, що ж таке прогрес та регрес. Зважаючи на стан світу до пандемії, ми можемо сказати, що людство не те що сліпо йшло на зустріч катастрофі – воно бігло їй на зустріч! І катастрофа ця, в першу чергу, пов’язана з навколишнім середовищем.

Наша планета рухається по швидкісній трасі до стану, коли буде непридатною для життя людей. Багато видів тварин і рослин зараз переживають шосте масове вимирання.

Також ця катастрофа є економічною та політичною, пов’язаною зі зростанням глобальної нерівності, посиленням збройних конфліктів, масових переселень людей, в результати яких виникають нації біженців.

Я можу ще перелічувати виміри цієї надзвичайної ситуації, але суть в тому, що пандемія викрила нерівність, ненадійність, дисбаланс та інші проблеми, які були в більшій чи меншій мірі приховані від зору.

На мою думку, пандемія – це фактор, який з одного боку продемонстрував вільне падіння людства, а з іншого боку прискорив його, і про нього тепер уже не можна говорити з лінійної точки зору прогресу чи регресу.

— Які головні тенденції, що з’явилися нещодавно, зберігатимуться? І як вони будуть розвиватися?

— З точки зору нашого щоденного існування, один з основних трендів – це віртуалізація, перехід роботи, навчання, розваг та особистих відносин онлайн. Знову ж таки – це вже відбувалося протягом років до початку пандемії, а COVID-19 лише посилив ці явища і зробив їх більш поширеними.

Якщо мій аналіз правильний, диджіталізація усіх сфер людської діяльності так і залишиться. Для більшості з нас лінії, які розмежовують робоче місце і наше помешкання, стираються. Тож той, хто може лишитися вдома і працювати звідти, більше не працює вдома – він живе на роботі. Університетська освіта по всьому світу переходить в онлайн, і лише так звані «елітні» навчальні заклади пропонують відвідування занять у невеликих класах, де навчання майже індивідуальне.

Ера кінотеатрів, здається, закінчилася, а разом з нею – і широкоекранних фільмів. Натомість, гіганти сфери розваг, такі як Netflix, спеціалізуються на серіалах, які зайняли місця кінематографічних сиквелів і приквелів. Особисті взаємодії, обговорення, конференції, публічні лекції і перформанси стають все більше безособистісними, а учасники представляють собою лише маленькі квадратики на екрані. Те, що ці тенденції зберігають свою силу, означає, що сподівання й очікування багатьох на «повернутися до нормального життя», наприклад, завдяки масовій вакцинації, не є виправданими. Нове «нормальне життя» позначене переважно онлайн-існуванням.

Hi-tech-компанії і їх голови не лише отримують прибуток з цього, але й отримують безпрецедентний контроль за життям людей по всьому світу.

Ще одна тенденція – зростання біотехнологічної індустрії — виробників вакцин та експериментальних ліків від різних захворювань. У них теж є ключі до життя (і смерті) населення планети.

Я сподіваюся, ви бачите загальний напрямок у цих тенденціях: кілька приватних компаній посилюють своє право визначати правила існування людей по всьому світу – від найменших аспектів взаємодії, роботи чи відпочинку, до фундаментального права на життя.

— Якими будуть основні глобальні загрози в найближчому майбутньому?

— Дозвольте я поставлю вам питання – «основні глобальні загрози» – для кого?

Бо з огляду на те, як йдуть справи зараз, то немає чогось, що об’єднало б глобальний інтерес. Те, що є загрозами для більшості населення планети, є вигодою для купки людей, які стають непристойно багатими, капіталізуючи ці самі загрози.

Візьмемо для прикладу руйнування навколишнього середовища через використання викопного палива. Керівництво мультинаціональних нафтових, вугільних і газових корпорацій збільшують свої статки. А в той час їхня видобувна діяльність і виробництво «звичайної» енергії накачують атмосферу ще більшою кількістю CO2 і посилюють уже й без того катастрофічне глобальне потепління.

Знову ж – загрозою безпеці є не біженці, які втекли до якоїсь країни і нелегально там живуть, а ті економічні та політичні сили, через діяльність яких виникли ці групи біженців.

Навіть дивлячись на нинішню і майбутні пандемії, — те, що є глобальною загрозою, для когось є також можливістю збагатитися.

— Які б ви рекомендації дали б цьому світу?

Так само, як неможливо говорити про якісь гомогенні «глобальні загрози» чи «глобальні інтереси», так же недоладно буде говорити про «рекомендації для всього світу».

— І все ж…

Якщо ви наполягаєте, я дам одну пораду. Мислити. Не в сенсі розвивати інтелект (штучний чи якийсь там ще), не в сенсі акумулювати факти чи знання і навіть не шукати мудрості як панацеї. А мислити.

Філософи епохи європейського Просвітництва хотіли, щоб люди стали самостійними, роблячи вправи зі своїм розумом, що вони пов’язували з процесом мислення. Але уміти користуватися розумом – це лише один із аспектів мислення. Інші його аспекти включають фокусування на своєму тілі в моменті, ретельна інтерпретація емоцій й відчуттів і свідомий підхід до нашого спільного існування. Мислення не зосереджується лише в нашому мозку і навіть не в усьому розумному тілі. Це спосіб культивування нашого існування та співіснування з іншими людськими істотами та істотами, які не є людьми.

Це найбільш нагальна рекомендація, яку правильно розуміють найменше людей, – навчіться мислити.

Наостанок я хотів би вас запитати – які є способи вижити у цьому новому світі?

Наостанок дозвольте мені поставити два питання. А ми впевнені, що цей новий світ взагалі зможе вижити? А якщо і так – хіба виживання – це найвища цінність, задля якої варто пожертвувати всім іншим?..

Джерело

Підписуйся на наш Telegram-канал, щоб першим бути в курсі усіх новин та подій — Підписатись

Залишити коментар